Шіллер Микола Миколайович

Шіллер Микола МиколайовичШіллер Микола Миколайович (13.03.1848, м. Москва – 23.11.1910, м. Санкт-Петербург) д-р фізики, проф.

Закінчив курс на математичному відділенні Московського університету у 1868 році. В 1871 р. його відряджено до Берліну, де він працював під керівництвом проф. Гельмгольца. Після захисту докторської дисертації отримав у Московському університеті ступінь д-ра фізики (1876), призначений приват-доцентом теоретичної фізики в університеті св. Володимира, а потім екстраординарним професором. Викладав курси теоретичної фізики. З 1884 року працював ординарним професором кафедри теоретичної фізики. Вивчаючи пружність насичених парів, теоретично довів, що кривизна поверхні рідини відіграє роль додаткової сили, яка змінює пружність насиченої пари (так зване явище Томсона-Шіллера).

Протягом 14 років Шіллер М.М. був головою і фундатором фізико-математичного товариства при Київському університеті. З 1903 року - директор Харківського технологічного інституту. Читав курси теорії пружності і механічної теорії тепла, теорії потенціалу, електрики і магнетизму, а також частину курсу експериментальної фізики. Автор понад 90 праць з теоретичної механіки, термодинаміки, математичної фізики, теоретичної електроніки, оптики.

Основні праці:

  • Индуктивные токи в разомкнутых проводниках. Труды 2-го съезда естествоиспытателей, 1869;
  • О взаимодействии тел, погруженных в несжимаемую жидкость // Университетские Известия, 1877;
  • Некоторые приложения механической теории тепла к изменению состояния упругого тела // Журнал Физического Общества, 1879;
  • Теория потенциальной функции и обозрение ее приложений к вопросам физики // Журнал Физического Общества, 1884;
  • Основы физики. Т. 1. К., 1884; Элементы учения об электричестве. К., 1885.
Літ-ра: Биографический справочник, 1895; Розвиток науки в Київському університеті за сто років. К., 1935.